Виховна робота

8 травня - День пам’яті та примирення

8 травня в Україні відзначають День пам’яті та примирення.

Цього дня в 1945 році нацистська Німеччина підписала Акт про капітуляцію перед союзниками з Антигітлерівської коаліції: США, Британією, СРСР та Францією. Друга світова війна стала одним з наймасштабніших збройних конфліктів в історії людства: загинуло, за різними оцінками, від 50 до 85 мільйонів людей. Втрати українців у Другій світовій – 5 мільйонів цивільних та 3 мільйони військових.

Нині Україна знову воює з агресором. Російська Федерація, яка поєднала ознаки нацистського та комуністичного тоталітарних режимів, після років гібридної агресії, вдалася до відкритої повномасштабної війни. Наша боротьба, яка триває з 2014-го, неодмінно завершиться перемогою над рашизмом. Адже Україна на противагу Росії втілює цінності свободи, поваги до прав людини та демократії, які стали наріжними для міжнародного порядку після Другої світової війни.

Президент України Володимир Зеленський подав до парламенту законопроєкт, який пропонує встановити 8 травня День памʼяті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939–1945 років.

«Ми повертаємо нашій державі чесну історію без ідеологічних домішок. Саме 8 травня більшість народів світу згадує велич перемоги над нацизмом. Саме 8 травня світ вшановує памʼять усіх, чиї життя забрала та війна. Саме 8 травня набрав чинності Акт про беззастережну капітуляцію Вермахту. Ми ніколи не забудемо внесок українського народу в перемогу над нацизмом. І ми не дамо брехати, ніби перемога в тій війні могла відбутись і без участі якоїсь країни або народу», – йдеться у зверненні Володимира Зеленського з нагоди памʼятної дати.

Якщо парламентарі підтримають ініціативу Президента, це стане на державному рівні переходом виключно до європейської традиції вшанування памʼяті про Другу світову війну та підсумком процесу, що триває з 2014 року.

Натомість 9 травня Україна разом з європейськими країнами відзначатиме День Європи.

У каруселі нижче зібрали базові факти про Другу світову війну, які варто знати.

Злочинна змова

Друга світова війна стала можливою завдяки змові двох тоталітарних режимів – нацистської Німеччини та комуністичного Радянського Союзу. 23 серпня 1939 року керівники зовнішньополітичних відомств цих держав, Йоахім Ріббентроп та В’ячеслав Молотов, підписали пакт про ненапад, яким поділили «сфери впливу» в Європі. Домовленість між двома режимами дала поштовх агресії щодо Польщі у вересні 1939 року, якою й почалася Друга світова війна.

Планетарний масштаб 

Друга світова тривала з 1 вересня 1939 до 2 вересня 1945 року. Війна охопила значну частину планети. Участь у ній взяла 61 держава з населенням близько 1,7 млрд. А воєнні дії велися на території 40 країн. Найбільш руйнівні битви відбулися в Європі. Однак воєнні кампанії охопили й північ Африки, Близький Схід, Тихоокеанський регіон, східну та південно-східну Азію. Деякі держави, яких війна не торкнулася безпосередньо, відправляли на фронт союзні контингенти, наприклад, Бразилія, Австралія, Індія, Канада.

Окупація та воєнні злочини

Для України Друга світова розпочалася 1 вересня 1939. Спершу армія СРСР окупувала західні області України та розпочала репресії проти місцевого населення з проукраїнською позицією.

У 1941-му  всю територію України окупували німецькі війська, які принесли наступну хвилю терору та воєнних злочинів. Мільйони українців насильно відправили на роботи в Німеччину. Під час так званих каральних акцій окупанти спалили сотні сіл. Трагічним прикладом є Корюківка. Україна втратила 5 млн цивільних.

Відступаючи, радянська влада використовувала тактику випаленої землі. А німецькі окупанти нечувано грабували Україну.

Вигнання нацистів не принесло справжнього визволення, а знову – хвилю злочинів та репресій.

Під чужими прапорами

Не маючи власної держави, українці боролися з нацизмом в арміях інших країн. В радянській Червоній армії воювали близько 7 млн вихідців з України, приблизно 23% від її загальної чисельності.

Українці також служили в арміях союзників: США, Британії, Польщі, Канади, Чехословаччини.

Щоправда, деякі українці воювали й на боці Німеччини.

Під час Другої світової війни, як і під час Першої світової, українці були змушені воювати один проти одного. Це одна з трагедій «бездержавної нації».

Рух Опору

Найбільш відомі Рухи Опору нацистам у Європі були у Франції та Польщі. В Україні Рух Опору мав дві течії. Першу представляли радянські партизани та підпільники, які боролися з нацистським режимом за більшовицьку владу.

Друга течія – національно-визвольна. У роки Другої світової війни за незалежну Україну проти нацистського та радянського режимів боролися Організація українських націоналістів та Українська повстанська армія. Цей рух виник у західних областях України, однак швидко поширився в інших регіонах. УПА не склала зброї й тоді, коли Друга світова офіційно завершилася. До кінця існування СРСР радянська пропаганда демонізувала цей національно-визвольний рух.

Геноциди

Окупувавши Україну, нацисти продовжили тут політику Голокосту  – знищення єврейського населення. Четверта частина з 6 млн жертв цього геноциду – євреї з території сучасної України.

Символом «Голокосту від куль» в Україні стало київське урочище Бабин Яр. Тут розстріляли майже 34 тис. місцевих євреїв, а також ромів, які підпадали під нацистську політику тотального винищення. Частина українських євреїв загинула в газових камерах так званих «фабрик смерті». У Криму нацисти майже повністю знищили громаду кримчаків, які теж сповідували юдаїзм.

Після вигнання нацистів більшовики здійснили злочин геноциду кримських татар. Огульно заклеймувавши їх як «народ-зрадник», понад 200 тис. людей депортували з батьківщини в Центральну Азію та на Урал. Пʼята частина депортованих загинула через нелюдські умови.

Людяність у нелюдський час

Попри нелюдські умови окупації на межі виживання, українці проявляли героїчні приклади людяності.

Україна займає четверте місце в світі за кількістю тих, кого Ізраїль нагородив званням Праведника народів світу за порятунок євреїв під час війни. На початок 2022 року таке звання отримали понад 2600 українців. Це при тому, що в окупованій Україні покаранням за допомогу євреям найчастіше була смертна кара; а відшуковувати та фіксувати історії порятунку по-справжньому почали лише в період незалежності.

Післявоєнний світ

Картина політичної світобудови, як ми її знаємо, сформувалася після Другої світової війни. Саме тоді відбулися міжнародні трибунали над нацизмом (Нюрнберзький) та його союзниками (Токійський), які вплинули на систему міжнародного судочинства. Були засновані такі міждержавні інституції, як Рада Європи та Організація Об’єднаних Націй. Ухвалена Загальна декларація прав людини.

Водночас СРСР, опинившись у колі переможців, не був покараний за розвʼязання Другої світової разом із нацистською Німеччиною та скоєні ним під час війни злочини. Це заклало міну вповільненої дії. А російсько-українська війна показала, що усталена система міжнародних відносин потребує видозміни.

Чому День пам’яті та примирення

З 2014 року Україна послідовно впроваджує європейський підхід пам’ятання про Другу світову війну. День пам’яті та примирення 8 травня символізує не тріумф переможців над переможеними, а застереження, чим завершується потурання диктаторським режимам. Війна на знищення, яку Російська Федерація веде проти України, – наочно показує, чому світова спільнота повинна запобігати найменшій можливості появи тоталітаризму.

29 січня — День пам’яті Героїв Крут

 

 27 січня — Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту

 

День Соборності України

 

День пам’яті захисників Донецького аеропорту

 

 

День пам'яті жертв голодоморів

21 листопада — День Гідності та Свободи

21 листопада в Україні відзначають День гідності та свободи — одне зі знакових офіційних свят, встановлене на честь двох революції — 2004-го та 2013 років. Цього дня українці вшановують пам’ять про людей, які стали на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини й громадянина, національних інтересів держави та її європейського вибору.

21 листопада 2004 року. В країні — другий тур президентських виборів. У двобої за політичний Олімп зійшлися тодішній прем’єр-міністр Віктор Янукович і кандидат від опозиції Віктор Ющенко. Соцопитування, екзит-поли вказують на те, що перемагає Віктор Андрійович. Але в ніч на 22 листопада Центральна виборча комісія повідомляє про лідерство в цих перегонах Януковича. Ющенко заявляє, що не довіряє підрахункам Центрвиборчкому і закликає своїх прихильників вийти на Майдан Незалежності, щоб захистити підсумки голосування. Водночас президент росії володимир путін вітає Януковича з перемогою.

 Прихильники кандидата на пост президента України Віктора Ющенко слухають його виступ на мітингу проти фальсифікації результатів виборів на майдані Незалежності в Києві, у вівторок, 23 листопада 2004р.

23 листопада на Майдані зібралось кілька сотень тисяч громадян. Протести з кожним днем наростають і ЦВК скасовує підсумки другого туру. А 27 листопада і Верховна Рада визнає його результати недійсними, оголосивши недовіру ЦВК. Наступного дня, 28 листопада, у Сєвєродонецьку збирається так званий Всеукраїнський з`їзд народних депутатів усіх рівнів. Понад 3 тисячі делегатів висловлюють підтримку Віктору Януковичу. Понад 90 відсотків делегатів представляли підконтрольну Януковичу партію регіонів, серед яких більше ніж половина були відвертими українофобами. Тож не дивно, що вони ще й ухвалили рішення провести 12 грудня в Луганській і Донецькій областях референдум щодо надання цим регіонам статусу автономних республік у складі федеративної України.

 Участники Марша достоинства развернули огромный флаг Украины в Киеве, в воскресенье, 22 февраля 2015 г. В этот день в Киеве прошел Марш достоинства по случаю годовщины событий на Майдане.

Тим часом ситуація в країні загострюється і 3 грудня після багатоденного обговорення позову Віктора Ющенка Верховний Суд України, визнавши численні факти порушення законів і Конституції України, оголошує результати другого туру недійсними і призначає повторне голосування. Верховна Рада оновлює ЦВК, ухвалює зміни до закону про вибори президента, які максимально унеможливлюють фальсифікації. А ще — затверджує конституційні зміни, які обмежують владу президента. 26 грудня 2004 року відбувається повторне голосування. У ньому беруть участь понад 77 відсотків виборців. Більшістю голосів Президентом України обрано Віктора Ющенка.

Хоч і повільно, але за часів президентства Віктора Ющенка Україна рухалася до набуття асоційованого членства у Європейському Союзі. Вигравши у 2010 році президентські вибори, Віктор Янукович обіцяє «не звертати з цього курсу». Та коли до здійснення мрії мільйонів українців залишаються лічені дні, прем’єр Азаров повідомляє про призупинення цього курсу, а Янукович намагається переконати українців у правильності такого рішення, емоційно заявивши, що «в разі поспішних дій, спрямованих на вступ до ЄС, Європа нас і погубить». 

 Що чи хто змусив його піти на такий крок? Відповідь очевидна: путін, з яким Янукович зустрічався у російському місті Сочі незадовго до Вільнюського саміту. Про що вони там балакали — невідомо, як невідомі й аргументи, якими той змусив Януковича «дати задній хід». Дізнавшись про відмову від ЄС, на Майдан виходять тисячі киян. Вони вимагають відставки Азарова, підписання Угоди про асоціацію на саміті у Вільнюсі. Мітинги з аналогічними вимогами відбуваються в Харкові, Львові, Луганську, Вінниці, Донецьку, Кривому Розі, Сумах та Чернівцях. У ніч з 29 на 30 листопада спецпідрозділ «Беркут» жорстоко розганяє в столиці студентів, що мітингували. Десятки з них травмовані й опиняються в лікарнях.

— Ця ніч поклала початок найжорстокішому протистоянню між свідомим українством і владою — протистоянню, якого незалежна Україна ще не знала, — говорить Тарас Чуб — на той час студент одного зі столичних вишів. — Тоді ми ще не знали, що незабаром у центрі столиці снайпери розстрілюватимуть людей, а москва ось-ось завершить приготування до вторгнення в Україну армійських підрозділів. Ми не знали й про те, що ця остання листопадова ніч покладе початок шляху України до справжньої незалежності, змусить багатьох українців замислитись — хто вони.

Від дій «Беркута» тодішнє керівництво держави відмежувалося, нікого не покаравши за проявлену жорстокість, а в МВС навіть не розпочали розслідування. Жорстоке побиття студентів, потакання співробітникам МВС з боку влади приголомшило не тільки українців, але й світову спільноту. Наступного дня на Майдані вже звучала «Ката на нари».

Валерій Харчишин, лідер рок-гурту „Друга ріка“

«Згадуються такі дні, коли на Майдані залишалося небагато людей, коли панував страх і були не всі люди, які масово вийшли підтримати студентів, підтримати справедливість, європейські цінності 1 грудня. І згадуються моменти, коли було просто страшно, і Майдан тривав скрізь — у кожного в домівці, в серці, де люди сиділи та боялися вийти, тому що почали вбивати, розстрілювати людей. Коли вперше люди загинули від куль, згадую, ми возили шини, ризикували, перевозячи ті ж самі дрова чи ще щось в машинах, розуміли, що нас на якомусь блокпосту зупинять — і це буде мати серйозні наслідки. Тому що здавалося тоді — весь світ проти тебе, принаймні ті органи, ті люди, які вважали себе тими, хто може керувати нашим життям, — згадує Валерій Харчишин, лідер рок-гурту „Друга ріка“. — Ми здобули, на мою думку, єдине — це певну гідність. Кажу певну, тому що багато хто захищав і відстоював Майдан, він мав свої певні вигоди і стояв не заради того, щоб країна змінилася, а відстоював свої власні інтереси, такі теж були люди. Свої бізнеси, місце своїх операцій відстоював умовно кажучи. Основна, критична маса, яка зібрала Майдан, стояли за справедливість, за чесність, за прозорість влади, за те, щоби ми не були бидлом, щоб ми не були худобою, загнаною в стійло. Ті люди її сформували… Ми стали нацією, яка сама собою керує, попри те, хто що думає».

Сумний список Небесної Сотні відкрився 22 січня 2014 року, коли від вогнепальних поранень у центрі столиці загинули активісти Майдану Сергій Нігоян та Михайло Жизневський. Того ж дня у лісі під Києвом було знайдено тіло зі слідами тортур активіста Юрія Вербицького. До 18 лютого 2014 року вже налічувалось 9 загиблих. З 18 по 21 лютого на Майдані загинуло найбільше людей — 84 герої, після 21 лютого — ще 18.

День скорботи і пам’яті жертв депортації кримськотатарського народу

День пам'яті жертв політичних репресій

 

День пам'яті українців, які рятували євреїв під час Другої світової війни

День пам’яті та примирення в Україні

 26 квітня - День Чорнобильської трагедії

 

21 квітня - Всесвітній день Землі

 

Україна - космічна держава

11 квітня – Міжнародний день визволення в’язнів фашистських концтаборів

 

7 квітня - Всесвітній День здоров'я

 21 лютого - Міжнародний день рідної мови

20 лютого — День пам’яті Героїв Небесної Сотні

15 лютого – День вшанування учасників бойових дій на території інших держав

День безпечного інтернету

29 січня — День пам’яті Героїв Крут

 

27 січня — Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту

 

День Соборності України

 День пам’яті захисників Донецького аеропорту

 

 День Гідності та Свободи 

День української писемності та мови

 

День визволення Києва від фашистських загарбників: 778 днів окупації, 3 місяці визволення і 3 дні штурму

За мужність і героїзм при визволенні Києва було нагороджено орденами і медалями 17500 бійці

Сьогодні, 6 листопада, Київ відзначає 78-тю річницю визволення міста від фашистів, яке увійшло в історію під назвою Київська наступальна операція. 5.ua підібрав 10 фактів про окупацію і визволення столиці.

1. Окупація міста тривала 778 днів.

2. За війну місто втратило десятки будівель, був підірваний Хрещатик, на повітря злетіли всі мости і Успенський собор в Лаврі.

3. Операція з визволення Києва тривала понад три місяці.

4. Штурм Києва почався ранком 3 листопада 1943 року. Танкісти 3-ї гвардійської армії з піхотою, в ніч на 4 листопада, пішли в атаку із увімкненими сиренами й засвіченими фарами. 6 листопада 1943 солдати Червоної армії увійшли до столиці України, форсувавши з боями Дніпро.

5. Загальна кількість втрат під час битви за Київ – 30569 загиблих, поранених і зниклих безвісти.

6. Київська наступальна операція, яка тривала з 3-го до 13 листопада 1943 року і була складовою частиною Битви за Дніпро – так називають ряд пов'язаних військових операцій військ СРСР. 

7. Загалом битва за Дніпро тривала з серпня по грудень 1943 року, ставши однією з наймасштабніших операцій світової історії. Якщо вважати битву за Дніпро однією операцією, то жертви перевищать найкривавішу військову операцію людства – битву під Сталінградом.

8. Столицю України було визволено військами 1-го Українського фронту під командуванням Миколи Ватутіна та Першою Чехословацькою бригадою з закарпатськими українцями.

9. За мужність і героїзм при визволенні Києва було нагороджено орденами і медалями 17500 бійців і командирів.

10. На честь визволителів міста названа станція метро Героїв Дніпра.

 

28 жовтня - День визволення України від фашистських загарбників

Під час визволення України від гітлерівців  радянські воєначальники солдатських життів не шкодували

«Нищити все до останньої зернини…»

22 червня 1941 року. Світає. Українці додивляються останні  сни. У цей час на голови радянських бійців частин, дислокованих неподалік радянсько-польського кордону, вже сиплються бомби і падають артилерійські снаряди. За 30-40 хвилин літаки «Люфтваффе» скинуть свій смертоносний вантаж і на голови киян, а передові підрозділи німецького вермахту  почнуть стрімке просування українською землею. І,  розгромивши за 2 дні  22-й механізований і 27-й стрілецький корпуси під Луцьком і Володимир-Волинським, за тиждень господарюватимуть у Львові, а  19 вересня – у Києві. А 22 липня 1942 року  під німецьким чоботом опиниться вся Україна. 

‒ За масштабами втрат, понесених у роки Другої світової війни народами світу, втрати України можна порівняти хіба що з Білоруссю, ‒ переконаний кандидат історичних наук Володимир В’ятрович. – У тій же Росії німці почувалися господарями лише на 17 відсотках її території, хоча Путін на всіх перехрестях кричить про те, що найбільше постраждав «великий російський народ». Уже на початку липня Сталін зрозумів: не за горами той час, коли німці господарюватимуть на значній частині  його імперії. І закликав  радянсько-партійні органи, населення створювати партизанські загони і нищити все, що може знадобитись ворогові, насамперед незібрані  з полів урожаї. Кажучи іншими словами, застосовувати тактику випаленої землі. Від цієї «тактики» найбільше постраждали українські селяни, залишившись без засобів існування: те, що не встигли знищити, відбирали німці, у яких виникли проблеми з продовольством. 

«Загальне напружене продовольче становище в Німеччині більше не дозволяє поновлювати склад обозів і постачання її коштом, – йшлося в наказі «Про постачання військ» від 16 червня 1941 року. Про це повинен пам’ятати кожен командир і начальник під час окупації у країні ворога. Для збереження запасів у Німеччині війська повинні жити за рахунок місцевого сільського господарства». Вони й жили, відбираючи в українського селянина останню зернину і прирікаючи його на голодну смерть. На початку березня 1942 року в щоденнику Геббельса з’явився запис: «Становище з продовольством у окупованих східних областях надзвичайно скрутне. Там помирають від голоду тисячі й десятки тисяч людей, що цілковито нікого не цікавить».

Довідково. За різними історичними даними, загинув кожен п’ятий українець. Було знищено 700 міст і 28 000 сіл. Спалено 319 000 господарств. На Лівобережжі був зруйнований кожен четвертий будинок. Виведено з ладу 5600 мостів, зруйновано 33 000 шкіл, технікумів, 18 000 медичних установ.

З окупацією України вся вона вкрилася концтаборами, гетто: у кожному українському місті, районі чи селі, де проживали євреї, був свій «Бабин Яр». Якщо в Києві фашисти знищили – за неповними даними – понад 100 тисяч представників цього древнього народу, то у Дробицькому Яру, що в Харкові, понад 60 тисяч, в Янівському концтаборі у Львові – понад 160 тисяч осіб. Усього ж нелюди зі свастикою на рукавах знищили в роки війни на теренах України близько 4 мільйонів мирних громадян приблизно  13 мільйонів військовополонених. Недарма у січні 1945 року репортер газети Saturday Evening Post Едґар Сноу  надрукував матеріал під час своєї подорожі Україною. Він, зокрема, писав, що війна, яку дехто схильний називати «російською славою», мала б бути «по-справедливому визнана насамперед українською війною… Міста, промисловість, землеробство та людність жодної іншої європейської країни не зазнали таких тяжких нищень». 

«Неозброєних селян кинули на вірну смерть…»

26 серпня 1943 року почалась битва за Дніпро, під час якої  були звільнені Київ і  вся Лівобережна Україна. За офіційною статистикою під час форсування Дніпра загинули 417 тисяч червоноармійців. Однак за підрахунками істориків кількість загиблих становить не менше 800 тисяч осіб, враховуючи мирне населення, яке було мобілізоване через польові військкомати із щойно звільнених територій і практично неозброєне та необмундироване в цій операції. Серед тих, хто форсував Дніпро в районі Букрина, був відомий радянський письменник-фронтовик Віктор Астаф’єв, який згадував, що «коли з одного боку в Дніпро входили 25 тисяч воїнів, то на протилежному ‒ виходили не більше 5-6 тисяч».

Ще одним учасником цих подій був відомий кінорежисер Григорій Чухрай, який так згадував ті події:

 «Вистрибували з літака в секторі зенітного вогню. Досі мені довелося скуштувати немало військового лиха: був двічі поранений, воював у Сталінграді, але такого ‒ падати назустріч виблискуючим трасам куль, крізь полум’я палаючих у небі парашутів товаришів, ‒ такого іще не пробував. Тієї кривавої осені тисячі десантників згоріли в небі під куполами парашутів, а на тих, хто зумів приземлитися, смерть чекала на землі та у водах сивого Дніпра».

80 років трагедії Бабиного Яру

 День пам'яті та примирення

   1 квітня - День сміху

День пам’яті Героїв Небесної Сотні відзначається щорічно 20 лютого згідно з Указом Президента України від 11 лютого 2015 року № 69/2015 «Про вшанування подвигу учасників Революції Гідності та увічнення пам’яті Героїв Небесної Сотні».

Саме в ці дні три роки тому під час Революції Гідності протистояння між українським народом і тодішнім режимом сягнуло свого апогею.

20 лютого 2014 загинуло найбільше активістів Євромайдану. Загалом революційні події зими 2013-2014 років забрали життя понад ста активістів Майдану.

21 лютого 2014 року офіційна влада України юридично визнала жертвами загиблих мітингувальників Майдану. Того дня на Майдані відбулося прощання із загиблими повстанцями, яких у жалобних промовах назвали «Небесною Сотнею», а під час прощання із загиблими лунала пісня «Плине кача…», яка стала українським народним реквіємом.

Сумний список Небесної Сотні відкрився 22 січня 2014 року, коли від вогнепальних поранень під час сутичок у центрі столиці загинули активісти Майдану Сергій Нігоян та Михайло Жизневський. Того ж дня в лісі під Києвом було знайдено тіло зі слідами тортур активіста Юрія Вербицького. До 18 лютого 2014 року вже налічувалось 9 загиблих. З 18 по 21 лютого на Майдані загинуло найбільше людей – 84 герої, після 21 лютого – ще 18.

Окрім українців, жертвами режиму Януковича стали білоруси, вірмени та грузини. Усі вони увійшли до меморіалу борців за українську Незалежність – до Небесної Сотні. 104-м Героя Небесної Сотні Президент України Петро Порошенко посмертно присвоїв звання Героїв України, а троє іноземців (громадянин Білорусі Михайло Жизневський, Грузії – Зураб Хурція і Давид Кіпіані) посмертно нагороджені орденами Героїв Небесної Сотні.

21 лютого - Міжнародний день рідної мови

15 лютого – День вшанування учасників бойових дій на території інших держав

Щорічно 15 лютого в Україні відзначають День вшанування учасників бойових дій на території інших держав. Офіційно дата була встановлена в Україні 11 лютого 2004 року указом Президента України на заміну радянському Дню пам’яті воїнів-інтернаціоналістів.

Афганська війна була останньою з великих імперських авантюр Радянського Союзу. 15 лютого 1989 року останній радянський солдат залишив афганську землю — війна була програна. Про це повідомляє служба зв’язків з громадськістю Командування об’єднаних сил ЗС України.

Згідно зі статистикою, в Афганістані загинули 4 тисячі українців. 72 українських воїни зникли безвісти. Майже 3 тисячі матерів втратили своїх синів, півтисячі жінок стали вдовими, 711 дітей – сиротами.

Більше 8 тисяч українців отримали поранення, 6 тисяч залишилися інвалідами. Це страшна ціна, яку заплатила Україна за імперські амбіції Кремля.

Крім афганців, цього дня вшановують і інших військових, які брали участь у різних війнах в часи СРСР та незалежної України. У період незалежності в миротворчих операціях за межами країни загинуло 49 військових.

З самого початку війни на сході України тисячі афганців та ветеранів інших війн добровільно виступили на захист рідної землі від російських загарбників.

У цей скорботний день Україна схиляє голову перед своїми синами, що воювали та загинули в 16-ти країнах світу.

День пам’яті героїв Крут

 

 

27 СІЧНЯ – МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ ПАМ'ЯТІ ЖЕРТВ ГОЛОКОСТУ

«Ми тільки чули кулеметні черги через різні проміжки: та-та-та, та-та... Два роки з дня в день я чув, і це стоїть у моїх вухах сьогодні. Під кінець над яром піднявся важкий, масний дим. Він ішов звідти тижнів три».

Анатолій Кузнєцов. «Бабин Яр»

«Євреїв все ведуть без кінця. Люди ховають їх, але німці їх знаходять і забирають. І до цього часу чути стрілянину в Бабиному Яру».

Ірина Хорошунова. «Перший рік війни»

27 січня у світі відзначається Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту. Україна на державному рівні вшановує жертв трагедії з 2012 року. Генеральна асамблея ООН прийняла 1 листопада 2005 року Резолюцію № 60/7, у якій говориться, що «Голокост, який привів до знищення однієї третини євреїв і незліченної кількості представників інших національностей, буде завжди слугувати всім людям пересторогою про небезпеки, які приховують у собі ненависть, фанатизм, расизм та упередження…». Саме цей документ оголосив Днем пам’яті жертв Голокосту 27 січня. В цей день в 1945 році війська 1-го українського фронту увійшли до нацистського табору смерті Аушвіц. Цей табір став у сучасному світі символом нацистських злочинів.

Остаточне розв’язання єврейського питання

Голокост, Шоа – переслідування та масове винищення нацистами євреїв під час Другої світової війни. Жертв знищували лише за етнічну приналежність.

Нацистська расова політика базувалася на дискримінаційних заходах, що з часом переросли у масові страти. План «остаточного вирішення єврейського питання» зазнавав змін у процесі краху нацистського «бліцкрігу» в СРСР. Перспективи переселення євреїв у певну місцевість (на територію Польщі – район Кракова, на Мадагаскар чи за Уральські гори) з розгортанням подій Другої світової війни виявилися примарними. Нацисти вдалися до терору.

Голокост в Україні

Голокост євреїв на окупованій нацистами території СРСР відрізнявся від подібних заходів у Європі. Там євреїв заганяли в гетто, з часом могли відправити до місць масових знищень у газових камерах. На українських землях більшість єврейського населення загинуло від куль у протитанкових ямах. Їх викопали ще за радянської влади військовополонені, місцеве населення чи самі жертви.

«Акції зачисток» уперше проводилися айнзацгрупами на території окупованої Галичини. Протягом тижня внаслідок погромів, ініційованих нацистами, у Львові загинули 6000 євреїв. «Остаточне вирішення» призвело до знищення євреїв Галичини у таборах і гетто Тернополя, Дрогобича, Борислава, Сколе, Стрия та ін. міст. Загалом загинуло 610 000 євреїв.

Мешканці гетто в Дрогобичі (Львівська область, тоді ‑ Генеральна Губернія) очікують депортації, 21 липня 1941 р.

Румунські солдати вартують євреїв перед етапуванням до Трансністрії, берег Дністра в Бессарабії.

Трупи на єврейському кладовищі. Львів, 1941 р.

На території Наддніпрянської України в 20-х числах липня айнзацкоманда 5 айнзацгрупи С розстріляла 1400 уманських євреїв.

Наприкінці серпня 1941 р. відбувся масовий розстріл німецькими військовими євреїв у м. Кам’янець-Подільський. На початок війни там мешкало 10 000 євреїв. У перші десять днів серпня 1941 року угорська влада депортувала близько 18 000 євреїв із Закарпаття в окуповану німцями Україну. Нацисти змусили їх іти маршем від Коломиї до Кам’янець-Подільського. 23 600 переселенців разом із місцевими жителями були розстріляні протягом 4-х днів, від 26 до 29 серпня. Це вбивство стало взірцем для наступних злочинних акцій.

Євреї, які залишалися на території Закарпатської України, у травні 1944 р. були вивезені до концтабору Аушвіц. По прибуттю вони, у переважній більшості, загинули в газових камерах.

Одеські євреї в черзі за реєстрацією після приходу до міста німецьких і румунських військ. 22 жовтня 1941 р.

Бабин Яр

Масовою братською могилою і символом Голокосту в Україні став Бабин Яр. Масові розстріли тут розпочалися відразу після вступу нацистів до Києва. Від 27 вересня відбувалися щоденні масові розстріли євреїв – військовополонених і цивільних громадян. Їх пік припадає на 29 – 30 вересня, тривалість – щонайменше до кінця жовтня 1941 р. За цей час загинуло 33 771 осіб. До кінця вересня 1943 р. Бабин Яр продовжував залишатися місцем регулярних розстрілів і захоронень. Серед постраждалих – комуністи-підпільники, роми, душевнохворі, заручники, моряки Дніпровської флотилії, в’язні гестапо, українські націоналісти. Весною 1942 р. починає діяти Сирецький концтабір. Бабин Яр став останнім місцем і для його численних ув’язнених. Бабин Яр – некрополь для більше ніж 100 000 цивільних громадян та військовополонених.

Військовополонені закопують тіла розстріляних у Бабиному Яру. 01.10.1941.

Після зайняття Одеси румунські військові розстріляли 20 000 місцевих євреїв у відплатних акціях за вибухи. В кінці грудня 1941 р. біля Богданівки Одеської (нині – Миколаївської) області румуни знищили понад 40 000 євреїв. На українських землях, що увійшли в склад Трансністрії, румунська окупаційна влада створила протягом 1941 р. власні гетто і табори праці. У них загинули євреї з Бесарабії та Буковини. Загалом на цих землях румуни знищили близько 300 000 євреїв.

Страхітлива політика терору проти євреїв в окупованій Україні знищила їх як соціокультурну й етнорелігійну спільноту. Жертвами Голокосту стали понад 1,5 млн осіб.

Місця найбільших масових страт євреїв в Україні: Бабин Яр (Київ) – більше 100 000, Богданівка Одеської області – понад 40 000, Дрогобицький Яр (Харків) ‑ близько 20 000, Кам’янець-Подільський – 23 600, Дальник Одеської області – близько 18 000, урочище Сосонки біля Рівного – понад 17 000 жертв.

Есесівці нишпорять у речах розстріляних в урочищі Бабин Яр. Київ, 1941 р.

Залишки взуття та одягу розстріляних у Бабиному Яру. Київ, 1943 р.

Німці збирають речі розстріляних у Бабиному Яру. Київ, 1941 р.

 22 січня - День Соборності України

День пам'яті захисників Донецького аеропорту

 

День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС

Міжнародний день людей з інвалідністю

"16 днів проти насильства"

Віртуальна екскурсія

05 листопада 2020 року з метою формування у молодого покоління високої патріотичної свідомості, пошани до видатних історичних діячів, готовності до виконання громадських обов'язків на кращих зразках історії рідного краю, учням 17 групи було проведено віртуальну екскурсію по Національному військово-історичному музею України. 

 

 

Виховна година до Дня захисника України – 2020